и здоров'ю інших працівників і не призведе до більш  тяжких  наслідків  та  порушення  виробничих процесів),  а також вжити заходів до недопущення подібних нещасних випадків [20, п. 8].

Лікувально-профілактичний заклад повинен передати протягом  доби  з  використанням  засобів  зв'язку  та  на  паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого  з  посиланням  на нещасний випадок на виробництві за відповідною формою :

  1) підприємству, де працює потерпілий;

  2) робочому  органові  виконавчої  дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на  виробництві  та  професійних захворювань  (далі  - Фонд) за місцезнаходженням підприємства,  де працює потерпілий,  або за місцем  настання  нещасного  випадку  з фізичною  особою  -  підприємцем  або  особою,  що забезпечує себе роботою самостійно;                             3) територіальному  органові  Держгірпромнагляду  за   місцем настання нещасного випадку;

4) закладові   державної  санітарно-епідеміологічної  служби, який  здійснює  державний  санітарно-епідеміологічний  нагляд   за  підприємством,  де  працює  потерпілий,  або  такому  закладові за місцем настання нещасного випадку з фізичною особою -  підприємцем або   особою,  що  забезпечує  себе  роботою  самостійно,  у  разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Лікувально-профілактичний заклад  обов'язково   проводить   у порядку,   встановленому  МОЗ,  необхідні  дослідження  і  складає протокол  про   наявність   в   організмі   потерпілого   алкоголю (наркотичних засобів чи отруйних речовин) та визначає ступінь його сп'яніння.  Відповідний висновок чи витяг  з  протоколу,  а  також висновок про ступінь тяжкості травми (із зазначенням коду діагнозу згідно  з  Міжнародною  статистичною   класифікацією   хвороб   та споріднених  проблем  охорони здоров'я (МКХ-10) подаються на запит роботодавця, Фонду до утворення комісії з проведення розслідування нещасного  випадку  (далі  -  комісія) або голови комісії після її