1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

«Планування основних показників, що характеризують ефективність використання живої праці на підприємстві»

Праця є основна і неодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє природне середовище, змінюючи і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства.

Суспільні функції праці: задоволення особистих потреб людей;

-  створення суспільного багатства;

-  прогресивне перетворення суспільства;

-  самовираження і самовдосконалення людини (професійно-кваліфікаційний, соціальний і творчий розвиток особистості);

-  демократизація інтересів людства з урахуванням природних і суспільних законів розвитку.

Роль праці в розвитку людини і суспільства виявляється в тому, що в процесі праці створюються не тільки матеріальні і духовні цінності, призначені для задоволення потреб людей, але й розвиваються самі робітники, що набувають навичок, розкривають свої здібності, поповнюють і збагачують знання.

Жива праця — свідома, доцільна діяльність людини, витрата розумової і фізичної енергії, спрямована на створення споживчої вартості або корисного ефекту, необхідних для задоволення власних потреб і суспільства в цілому.

При виробництві продукції бере участь різноманітна праця, яку можна поділити на три групи:

- жива праця - затрати робочого часу тієї категорії працівників сільського господарства, яка виробляє продукцію на завершальному етапі;

- минула праця працівників аграрного сектору, затрачена на попередніх етапах виробництва й уречевлена в предметах праці сільськогосподарського призначення. Вона втілена у кормах, весінні, тваринах тощо;