Закінчення табл. 4.
|
№ з/п |
Підхід |
Характеристика |
|
3 |
Організаційні зміни |
Передбачає методології організаційних змін для удосконалення побудови та функціонування підприємства, використання організацій соціально-пенхологічних і фінансових методів. При цьому робиться спроба безпосередньо впливати на індивідуальні та групові інтереси апарату управління |
|
4 |
Ситуаційний вибір моделей управління |
В основі лежить впровадження двохетапного процесу проектування моделей управління |
Розглянуті моделі та підходи управління є важливими у практичному застосуванні. Кожен з підходів до управління діяльністю підприємства має свої переваги, недоліки, можливості та обмеження. Перший підхід орієнтований на формування структур фінансового управління; для другого характерний акцент на технологічну сторону; у центрі уваги третього знаходяться соціально-психологічні аспекти організаційних структур фінансового управління; у четвертому підході організаційна структура розглядається як відкрита система управління.
Процес моделювання в управлінні діяльністю включає три елементи:
1) суб’єкт (дослідник);
2) об’єкт дослідження;
3) модель, опосередковану відносно пізнавального суб’єкта та пізнаваного об’єкта.
Головна особливість моделювання в тому, що це метод опосередкованого пізнання за допомогою об’єктів-замінників. Модель виступає своєрідним інструментом пізнання, який дослідник ставить між собою та об’єктом, і за допомогою якого вивчається досліджуваний об’єкт.
Перший етап побудови моделі передбачає наявність певних знань про об’єкт-оригінал. Пізнавальні можливості моделі обумовлюються тим, що відображають будь-які суттєві особливості об’єкта-оригіналу. Питання про необхідність в достатній мірі схожості оригіналу та моделі потребує конкретного аналізу.
Таким чином, вивчення одних сторін змодельованого об’єкта здійснюється ціною відмови від відображення інших сторін. Тому будь-яка модель замінює оригінал лише в суворо обмеженому змісті. Причому для одного об’єкта може бути побудовано декілька “спеціалізованих” моделей.
На другому етапі процесу моделювання модель виступає самостійним об’єктом дослідження. Однією з форм такого дослідження є проведення експериментів, за яких свідомо змінюються умови функціонування моделі та систематизуються ‘ дані про її поведінку. Результатом цього етапу є сукупність знань про модель, показників, що описують її стан і поведінку.
На третьому етапі здійснюється перенесення значень з моделі на оригінал - формування сукупності знань про об’єкт. Цей процес перенесення знань проводиться за певними правилами. Знання про модель повинні бути змінені з урахуванням тих якостей об’єкту, які не знайшли відображення або були змінені при побудові моделі.
Четвертий етап - практична перевірка одержаних за допомогою моделей управління знань та їх використання для побудови узагальненої теорії об’єкта, його перебудови або управління ним.
Для розуміння сутності моделювання важливо мати на увазі, що моделювання - не єдиний спосіб отримання знань про об’єкт. Ця обставина враховується не тільки на етапі побудови моделі, але і- на завершальній стадії, коли проходить об’єднання та узагальнення результатів дослідження.
Моделювання є циклічним процесом. Це означає, що за першим чотирьох етапним циклом може слідувати другий, третій і т.д. При цьому знання про досліджуваний об’єкт розширюються, а кінцева модель поступово удосконалюється. Недоліки, що виявляються після першого циклу моделювання та обумовлені недостатніми знаннями про об’єкт і помилками в побудові моделі, можна виправити у наступних циклах. В методології моделювання, таким чином, закладені глибокі можливості саморозвитку.