(понятійних) об’єктів. Інформація, що стосується одного фрейму, міститься у слоті. Усі фрейми взаємозалежні й утворюють єдину систему, в якій поєднані факти (описові значення) і правила маніпулювання ними.

Блок логічного висновку має бути пристосований до роботи з ненадійними даними, що наближає ЕС до реальної дійсності. БЛВ здійснює пошук рішення побудовою ланцюжків логічних доведень. Фактично це програма, що працює з базою, виконуючи логічні та арифметичні операції, імітуючи процес міркувань експерта.

У процесі формування логічного висновку БЛВ формулює висновок та керує ним. Висновок обмежується обробленням правил, враховуючи існуючі правила і факти з робочої пам’яті та додаючи в неї нові факти при спрацюванні певного правила. Дія компоненту висновку ґрунтується на застосуванні правила висновку. Його суть полягає у формулі: нехай відомо, що істинним є твердження А й існує правило вигляду «ЯКЩО А, то В»; тоді твердження В є також істинним. Правило спрацьовує за кількості фактів, що задовольняють його ліву частину: якщо умова істинна, то має бути істинним також висновок.

Керуючий компонент містить послідовність та принципи виконання правил. Цей механізм керує процесом консультації, зберігаючи для користувача інформацію про здобуті висновки, і запитує в нього відсутню в базі фактів інформацію, необхідну для спрацювання чергового правила. Функції, виконувані керуючим компонентом: зіставлення (зразок правила зіставляється з наявним фактом); вибір (вибір одного з декількох можливих правил за найкращою відповідністю заданому критерію); спрацювання (виконання правила при збігу зразку правила з певними фактами); дія (зміна робочої пам’яті шляхом додавання до неї висновку із виконаного правила; відповідно виконується правило, яке має вказівку на певну дію).

Блок логічного висновку працює циклічно. За кожен цикл переглядаються усі правила (в заданому порядку) на збіжність з існуючими на даний момент фактами з робочої області. Для звуження повного перебору чи уникнення комбінаторного вибуху у БЛВ використовується пошуковий підхід; він може містити різні стратегії пошуку в просторі станів задачі: прямий пошук (від фактів до мети), зворотний пошук (від мети до фактів) та інші стратегії.

Прямий висновок більш загальний, оскільки він дає змогу переглянути все дерево можливих рішень і знайти всі проміжні вершини. Для можливості швидкого знаходження рішення у великому просторі пошуку необхідно передбачити апарат відсікання окремих гілок дерева рішення. Зворотний висновок служить механізмом перевірки гіпотез, тобто завжди приводить до рішення про істинність або помилковість гіпотези. На практиці як правило поєднують обидва способи на різних етапах роботи.

Якщо на певному кроці можливі кілька ліній міркувань, то використовують так званий пошук „у глибину” та „вшир”. У першому випадку процес виконується за однією з гілок дерева рішення до кінцевих вершин. Якщо виявлені вершини не будуть рішенням, то досліджується