1)  імпортні – стягуються при ввезенні товарів на митну територію держави;

2)  експортні – стягуються при вивезені товару за межі митної території держави;

3)  транзитні – накладаються на товари, що перевозяться транзитом територією держави.

Відповідно до методики встановлення митні тарифи бувають таких видів:

-     адвалорні, коли ставка мита встановлюється у відсотках до митної вартості товару. Митна вартість встановлюється на основі тієї, яку зазначено у рахунку–фактурі, а також може збільшуватися на величину фактичних витрат, що не включені до рахунку–фактури (на оплату транспортних послуг, страхування, послуг посередників тощо). Водночас може застосовуватись і розрахункова митна вартість (за ціною угоди; за ціною угоди щодо подібних товарів; за мінімальною вартістю; за вказаною у контракті формулою тощо). З метою уніфікації підходів до визначення митної вартості товару 1979 року в рамках ГАТТ був підписаний “Кодекс про митну оцінку”;

-     специфічні, коли ставка мита встановлюється у вигляді певної грошової суми, що стягується з одиниці маси, об’єму чи штуки товару. Вона дозволяє запобігти зниженню імпортерами митної вартості товарів;

-     комбіновані, що поєднують обидва попередні два види митного обкладання. Адвалорні митні тарифи встановлюються на товари, ціна яких має тенденцію до зростання, а специфічні, коли ціна знижується.

Рівень митних ставок, як правило, зростає з підвищенням ступеня обробки товару, технологічного рівня. На сировинні товари встановлюються найнижчі митні ставки (1,5–2%), на готові товари – найвищі (в середньому 7%).

Величина мита може встановлюватися двома способами:

автономно – постановою органів державного управління незалежно від будь-яких угод з іншими країнами;

конвенційно – шляхом взаємоузгодження з іншими країнами в рамках міжнародних угод.

Так, якщо країни домовляються про створення зони преференційної торгівлі, то вони зменшують взаємні митні тарифи (встановлюють так звані преференційні тарифи). У разі створення зони вільної торгівлі, країни–учасниці знімають усі внутрішні тарифи. Якщо ж країни укладають угоду про створення митного союзу, то вони між собою знімають усі митні обмеження та встановлюють єдині зовнішні тарифи (тобто для третіх країн).

В залежності від того, береться до уваги країна походження товару, митні тарифи можуть бути:

а)  простими (одностовпчиковими), коли незалежно від країни походження для кожного товару встановлюється єдина ставка мита;

б)  складними (багатостовпчиковими), коли залежно від країни походження імпортованого товару встановлюється дві або більше ставок мита.

У другому випадку найвища ставка мита називається максимальною і застосовується для товарів з тих країн, з якими не укладено торгові угоди, а найнижча – мінімальна – для товарів з тих країн, з якими такі угоди укладено. Зокрема, в Україні застосовуються преференційні (до товарів країн, що входять