8.2. Форми розрахунків у ЗЕД.

Форми (методи) розрахунків досить різнобічні і пов’язані з використанням різних видів банківських і кредитних засобів платежу. Наявність грошових знаків у зовнішньоекономічних угодах, як правило, відсутня.

Міжнародні розрахунки – це система організації та регулювання платежів по грошовим вимогам і зобов’язанням, які виникають при здійсненні суб’єктами ЗЕД зовнішньоекономічних операцій.

Одним з головних технічних засобів міжнародних розрахунків є міжнародна міжбанківська телекомунікаційна система СВІФТ, створена у 1973 році, яка охоплювала на той час 1600 банків з 60 країн світу. Згодом СВІФТ 1 перетворилася на СВІФТ 2 (1985 рік), яка включала 2500 банків зі 130 країн світу. Зараз на черзі створення СВІФТ 3. Основні операції, які проводить СВІФТ:

-     перекази грошових коштів;

-     інформація про стан рахунків у банках;

-     підтвердження валютних угод;

-     розрахунки за допомогою інкасо;

-     розрахунки за допомогою акредитиву;

-     торгівля цінними паперами;

-     погодження та регулювання спірних фінансових питань.

Основними формами розрахунків у ЗЕД є:

-     інкасова;

-     акредитивна;

-     за відкритим рахунком;

-     шляхом телеграфних (банківських) переказів;

-     чекова;

-     вексельна.

А. Інкасова форма розрахунків, або інкасо товарних документів (Collection of payment) передбачає передачу експортером доручення своєму банку на отримання від імпортера певної суми платежу проти пред’явлення йому відповідних товарних документів, а також векселів, чеків та інших необхідних до сплати документів.

Інкасова операція проходить наступні етапи (див. рис. 8.1.):

-     експортер–інкасодавець передає своєму банку інкасове доручення і прикладені до нього товарні документи;

-     банк експортера, який прийняв інкасове доручення, направляє його разом з товарними документами банку–кореспонденту в країні імпортера;

-     банк–кореспондент в країні імпортера пред’являє товарні документи імпортеру–платнику і видає їх йому проти указаної в інкасовому дорученні суми платежу;

-     імпортер передає своєму банку доручення про переведення грошей і саму суму платежу;

-     отримана від імпортера сума платежу переводиться банком імпортера на рахунок банка експортера, а цей банк зараховує її на рахунок експортера.