● конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;
● можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;
● розрахунковий рівень ринкової ціни товару;
● очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;
● визначальні параметри продукції основних конкурентів;
● найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;
● термін окупності сукупних витрат, зв’язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.
Конкурентоспроможність конкретного об’єкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об’єкта та об’єктів-конкурентів за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати протягом життєвого циклу об’єктів.
Корисний ефект — це віддача об’єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об’єктивних показників якості об’єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад продуктивність однопараметричних машин та устаткування), грошовому виразі або в умовних балах (для об’єктів з кількома важливими параметрами, що доповнюють один одного).
Сукупні витрати протягом життєвого циклу — це ті витрати, які обов’язково потрібно зробити, щоб одержати від об’єкта відповідний корисний ефект.
Конкурентоспроможність об’єктів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити за результатами експериментальної перевірки в конкретних умовах споживання, результатами пробного продажу, експертних та інших методів.
Кількісну оцінку конкурентоспроможності однопараметричних об’єктів (наприклад машин та устаткування) можна зробити, користуючись формулою
, (14.16)
де 
— конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці; 
, 
— ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисного ефекту/одиниця валюти; 
, 
, 
— коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.
Ефективність продукції [
] визначається зіставленням її корисного ефекту за нормативний строк служби (
) із сукупними витратами протягом життєвого циклу (
), тобто
. (14.17)
Корисний ефект зазвичай розраховується за одним показником, узятим для оцінки конкурентоспроможності того чи того виду продукції (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо). Зокрема корисний ефект однопараметричних машин за нормативний строк служби рекомендується визначати за формулою
, (14.18)
де 
— нормативний строк служби машини, років; 
— погодинна паспортна продуктивність машини; 
— річний фонд часу роботи машини; 
— коефіцієнти, що характеризують невідповідність показників якості машини вимогам споживачів.
До показників (коефіцієнтів), що зменшують корисний ефект, належать: 1) коефіцієнт зниження продуктивності машини в міру її техніко-економічного старіння; 2) показники погіршання безвідмовності й ремонтопридатності; 3) показники рівня шуму, вібрації та інші показники ергономічності та екологічності машини; 4) показник організаційно-технічного рівня виробництва у споживачів машини.
Сукупні витрати протягом життєвого циклу однієї машини можна визначити за такою формулою
, (14.19)
де 
— кошторисна вартість маркетингових досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; 
— кошторисна вартість організаційно-технологічної підготовки виробництва нової машини; 
, 
— кількість машин, яку передбачається виготовити за даною конструкторською і технологічною документацією (
, якщо є тільки один виробник даної машини); 
— витрати на виробництво машини (без амортизації попередніх витрат); 
— витрати на впровадження машини в споживача, що включають транспортні витрати та кошторисну вартість будівельно-монтажних і пускових робіт; 
— витрати на експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт у 
-му році (без амортизації попередніх витрат); 
— витрати на демонтаж і ліквідацію (реалізацію) елементів основних виробничих фондів (включаючи саму машину), що вибувають з експлуатації у зв’язку з освоєнням і впровадженням нової машини. Якщо ці витрати менші за дохід від реалізації елементів основних фондів, що вибувають, то у формулі (14.19) вони мають бути зі знаком мінус, якщо більші — зі знаком плюс.