2. Трансформаційний підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу: андрогінна модель, вважає Л.А. Карцева. Шлюб як особлива група виникає на певному рівні суспільного розвитку й характеризується комплементарністю ролей чоловіка й жінки. Незважаючи на стильову різноманітність у рамках одношлюбності, стійкий гетеросексуальний союз вважається природною формою любовних взаємин, а прагнення бути «ідеальним чоловіком» або «ідеальною жінкою» − істотним компонентом особистості. Взаємодія маскулінного й фемінінного начал у шлюбі призводить до їх взаємодоповнення та єдності. Одруження дозволяє чоловікові ввійти в контакт із фемінінним аспектом і гармонізувати його, а для жінки заміжжя є засобом взаємодії з маскулінним началом (цим, зокрема, визначається необхідність підтримки «традиційних норм статеворольових характеристик»).
У цілому трансформаційний підхід дозволяє підійти до оцінки успішності функціонування інституту сім’ ї на родинноцентричних засадах, з точки зору її інтересів як малої групи.
3. Сімейно − центрований підхід до проблеми життєдіяльності родини й шлюбу: соціологізаторський напрямок. Дослідження проблем родини передбачає аналіз як її інституціональної сутності, так і етапів проходження конкретною сім’ єю стадій життєвого циклу, реалізації нею соціальних й індивідуально − особистісних функцій. І якщо виконання родиною соціальних функцій ускладнене в силу пережитої суспільством системної кризи, то про індивідуально − особистісні функції родини цього сказати не можна. В. А. Сисенко вважає, що суб’ єктивна значущість родини в умовах соціальної аномії підвищилася; в індивідуальній свідомості вона залишилася єдиною спільнотою, здатною надати допомогу в подоланні соціально − економічних і морально − психологічних труднощів.
1.3 Функції сучасної молодої сім’ ї
Не викликає сумнівів, що сучасна, біархатна (двовладна) сім’ я кардинально відрізняється від патріархальної сім’ ї минулого, але на рівні здорового глузду не завжди зрозуміло, що в цих змінах є природним і бажаним, а що є наслідком штучного впливу сучасних умов життя, можливо, її невірного розуміння; що треба розвивати, а що, певною мірою, корегувати для влас