• майже на половину рідше зустрічаються вставлені конструкції, що пояснюють окремі слова в основному реченні (відповідно 11 разів, тобто 27%);
• найменш вживані вставлені конструкції, які несуть в собі попередні авторські замітки (відповідно 4 рази, тобто 10 % усіх випадків вживання).

Одержані показники дозволили зробити певні висновки:

-                           найуживанішими виявилися конструкції, які виражають повідомлення про джерело інформації, тобто, в нашому випадку, це значна кількість тих компонентів, які несуть у собі пряме посилання на автора (на думку автора, авторів, дослідників тощо). Це відбувається ймовірно тому, що референт не бажає брати на себе відповідальність за зміст або ж має певні сумніви щодо до нього, й через це використовує їх при реферуванні;

-                           вставлені компоненти, що пояснюють і доповнюють текст, також виявилися досить уживаними, адже вони виконують дуже важливу допоміжну змістову функцію, і тому їхнє використання, певним чином, необмежене;

-                           найрідше ж використовуються вставлені конструкції, які несуть у собі попередні авторські замітки, вставні конструкції з модальним значенням і конструкції, які вказують на логічний зв’язок думок. Уживаються вони рідко тому, що більша частина з них виконує лише текстоорганізуючу функцію, тобто є, так званим, ланцюжком, який зв’язує текст. Цей чинник, звичайно є дуже важливим у структурі реферативного тексту, але оскільки реферат повинен бути максимально лаконічним, і в той же час у