переважають відкладення карбону (пісковики, різні сланці, вапняки, прошарки вугілля), товща яких може досягати 18 км.
На території Донецької області налічується 846 родовищ корисних копалин місцевого та загальнодержавного значення, які містять 36 видів сировини. Нині експлуатується 373 родовища з 23 видами сировини. Серед них: вугілля, метан вугільних родовищ, природний газ, сіль кам'яна, каолін, глина вогнетривка, доломіт для металургії, вапняк доломітний, пісок скляний та формувальний, цементна сировина, гіпс та ангідрит, крейда будівельна, пісок будівельний, бутовий та облицювальний камінь, глина тугоплавка, цегельно-черепична сировина, води підземні прісні тощо.
За запасами та обсягом видобутку високоліквідних видів корисних копалин Донецька область займає провідне місце в Україні. В останні роки в області відкриті, розвідані або розвідуються близько 20 нових видів мінеральної сировини: природний газ і конденсат, рідкісні та рідкісноземельні
метали, неселінові сієніти, флюорит, вермикуліт, базальт, бентоніт, кварцит, калійна сіль, ставроліт, асбест, графіт тощо.
Рельєф Донецької області своєрідний і складний, він має такі геоморфологічні області: Донецька височина, Приазовська височина, Придонецька терасова рівнина, Приазовська низина.
Донецька височина (Донецький кряж) грає провідну роль у геоморфології району. Вона являє собою рівнинні межирічні простори, що чергуються з долами, які мають гірський характер. Середні висоти лежать у межах 200-300 м. Вища точка — гора Могила Мечетна (367 м).
У регіоні є такі ставки, водоймища і певна кількість штучних гребель, що впливають на характер природної гідрографічної мережі. У Донбасі має місце найвища для України густота залізниць і шосейних доріг, будівництво яких супроводжувалося змінами форми земної
поверхні. Це ж відбувалося і під час прокладання каналів і трубопроводів. Останнім часом зросла загроза цілісності багатьох балок у зв'язку з відводами земель під колективні сади. Суттєво трансформована територія заселених насаджень, що займає 7 відсотків площі регіону. Все це свідчить про те, що па значній частині земель південного сходу України утворилися антропогенні, у тому числі техногенні ландшафти.
У кліматичному відношенні Донеччина належить до степової атлантико-континентальної області помірного поясу. Основними рисами клімату в регіоні є: континентальність, значні добові і річні амплітуди температури повітря, мала кількість опадів, відлиги, часті тумани, посушливо-суховійні явища. Усе це обумовлено віддаленістю від Атлантичного океану, близькістю Азіатського материка, рельєфом, незначним впливом Чорного й Азовського морів. Спостерігається порівняна однорідність території у кліматичному режимі. Виділяється лише центральна частина Донецького кряжа (Дебальцеве), де прохолодніше (вплив рельєфу), і Маріуполь, де температура вища (вплив Азовського моря). Відзначається деяке посилення континентальності у східному напрямку.
Для гідрографії і гідрології області характерна маловодність. Насамперед це обумовлено приналежністю до степової зони, для яких коефіцієнт зволоження (відношення атмосферних опадів до випару) становить лише 0,66. До того ж, ріки Донбасу в основному мають відцентровий і транзитний характер стоку. Налічується