Рис 3.10: Мідянка звичайна

Основна пожива мідянок — ящірки, але зрідка вони їдять мишоподібних гризунів, пташенят, комах тощо. Дорослих ящірок мідянка душить, обвиваючи їх кільцями свого тіла так, що з клубка висовуються лише голова і хвіст жертви. Придушивши жертву, змія поступово розпускає кільця свого тіла і починає її заковтувати, зазвичай з боку голови. З великими і сильними ящірками впоратися мідянці вдається далеко не завжди і не відразу. Частіше, однак, перемагає змія, якої чимало допомагає в цьому і отруйна для ящірок слина, яка потрапляє в кров жертви. Дрібних ящірок мідянки, особливо молоді особини, поїдають живцем, безпомилково схоплюючи їх за голову. Прийнято вважати, що ці змії спаровуються навесні, незабаром після пробудження від зимової сплячки. Однак, за спостереженнями останніх років, зробленим у Франції, спарювання може мати місце і восени, причому сперматозоїди зберігаються в спеціальному семеприемнику до весни, коли і відбувається запліднення яєць. Для мідянок характерне яйцеживо-родіння, тобто яйця затримуються в яйцепроводах самки аж до вилуплення змієнят. Хоча мідянки і неотруйні, у разі небезпеки вони кусаються, і їхні укуси можуть бути досить болючими.
Характерною рисою мідянки є її здатність збирати тіло в щільний тугий клубок, усередині якого вона ховає голову. Часто, замість того щоб врятуватися втечею, мідянка приймає описану позу і на всякий дотик реагує лише великим стиском свого тіла. Потривожена, вона час від часу з коротким шипінням викидає передню третину тулуба в сторону небезпеки. Спіймана змія нерідко люто кусається, причому особливо великі екземпляри здатні прокусити шкіру до крові. У багатьох місцях цих безневинних змій вважають дуже отруйними, несправедливо переслідують і знищують.Ще раз нагадаємо, що мідянка (як, до речі, і вуж та полоз) неотруйна, і її вбивство є не тільки безглуздою справою, а й адміністративним правопорушенням, оскільки вона занесена до Червоної книги України. Забарвлення спини від сірої до червоною-червоній-мідно-червоної, з 2-4 поздовжніми рядами черноватых цяток. Зрачок у мідянки круглий (у звичайної гадюки, яка з фарбування на медянку, зіницю вертикальний, вузький). Живе у лісовій зоні, частіше зустрічається на прогрітих сонцем узліссях, на вирубках, залісених галявинах й у заростях підліска. Мідянки віддають перевагу вогким місцям. Вологість є надзвичайно важливою умовою існування мідянок, тому вони часто зустрічаються на вологих луках, у лісах та чагарниках. Вони риють нори в м'якій землі, або ховаються в коріннях дерев. У кам'янистих місцевостях мешкають під камінням. Мідянки зовсім не бояться мурах, тому добре з ними співіснують. Часто зустрічаються випадки, коли мідянка живе посеред гірського мурашника, але мурахи не турбують змію). Посеред осені мідянки знаходять собі придатну для сплячки нору (часто це бувають покинуті іншими