Розділ І. Теоретичні основи аудиту основних засобів

1.1. Економічна сутність основних засобів

В економічній теорії під основними засобами розуміють вилучені підприємством з господарського обороту власні кошти, які продовжують обліковуватися на балансі.

У бухгалтерському обліку до основних засобів відносяться активи, призначені для використання протягом періоду більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік) і вартість яких більше 1000 гривень. Тобто вони обслуговують декілька циклів виробництва, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми.

Для здійснення своєї статутної діяльності підприємствам необхідні основні засоби, тобто засоби праці, під якими в економічній літературі розуміють річ або комплекс речей, за допомогою яких працівник здійснює вплив на предмети праці (сировину, матеріали тощо).

Від предметів праці засоби праці відрізняються тим, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконані роботи (надані послуги). Під впливом засобів праці предмети праці змінюють свої фізико–хімічні властивості та перетворюються на готову продукцію [43, с.35].

До засобів праці відносять машини, обладнання, інструменти тощо, тобто основні засоби підприємства.

В економічній літературі часто ототожнюють поняття  «основні засоби» та «основні фонди».