Застосування синхронізаторів направлене на регуляцію фізіологічних процесів життєдіяльності клітин, фізіологічних систем і організму в цілому [143,144], а дія синхронізуючих засобів залежить від похідного стану організму, годівлі, видових, вікових та індивідуальних особливостей його реактивності, стану здоров'я, активності і дози застосованого препарату [143,144,145,146]. Тому всі заходи щодо синхронізації відтворних процесів потребують створення оптимальних умов годівлі й утримання з урахуванням економічної рентабельності [140,141,142,143,144,145,146].
1.5. Метод тканинної стимуляції і синхронізації статевого циклу у великої рогатої худоби
У сучасних несприятливих умовах навколишнього середовища та при скрутному матеріальному забезпеченні ветеринарної медицини , велике значення набуває питання підвищення загальної резистентності організму тварин шляхом застосування неспецифічних стимулюючих препаратів [81,157,159].
Дослідженнями на даний період встановлено, що більшість систем у нормі працюють лише на одну третину свого потенціалу. Тому й ведуться активні пошуки різноманітних методів фізіологічної стимуляції організму, спрямованих на активізацію його функціональних можливостей, що підвищують життєдіяльність, і як наслідок, підвищується продуктивність [81,160,161,162].
У зв'язку з цим багато дослідників знову звернули увагу на відомі методи лікування, які застосовували наші предки, а саме: на використання тваринної та рослинної сировини для виготовлення медикаментозних засобів [170,165.166]. Згадування про застосування останніх є в роботах Гіппократа, Колумели, Апсирта.
Увага біологів, фізіологів та клініцистів уже давно направлена на позитивний вплив компонентів плаценти на організм людини та тварин. Проте, на шляху неодноразових спроб використання біологічних властивостей цих тканин, були отримані різні результати окремими авторами. Це пов’язано більш за все з втратою активності екстрагованих речовин. Саме це і стало причиною тому, що така цінна, легкодоступна та завжди поповнювана біологічна сировина, на деяких етапах розвитку науки, була забута [81,