Найбільш відома в цьому напряму є праця західного економіста Е. Альтмана, що розробив за допомогою апарату мультиплікаційного дискримінантного аналізу (Multiple-discriminant analysis, МDA) методику розрахунку індексу кредитоспроможності (Altman, 1968). Цей індекс дозволяє заздалегідь розділити господарські суб’єкти на потенційних банкрутів і небанкрутів.
При побудові індексу Альтман дослідив 66 підприємств промисловості, частина яких збанкрутіла в період між 1946 та 1965 роками, а частина працювала успішно, і дослідив 22 аналітичних коефіцієнта, які могли б бути корисними для прогнозування можливого банкрутства. З цих показників він відібрав п’ять найбільш значних для прогнозу і побудував багатофакторні регресійні рівняння. Таким чином, індекс Альтмана представляє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період.
Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також під назвою «розрахунок Z-показника» — інтегрального показника рівня загрози банкрутства):
Z = 1,2 A + 1,4 B + 3,3 С + 0,6 D + 1,0 E (1.1)
Це п'ятифакторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства. Показники A, B, C, D, E розраховуються за наступними алгоритмами:
A = робочий капітал / загальна вартість активів (1.2)
В = чистий прибуток / загальна вартість активів (1.3)
С = чистий дохід / загальна вартість активів (1.4)