А на думку Брауна «компанія може демонструвати прибуток у бухгалтерському обліку, але у дійсності працювати у збиток, якщо згадати про вартість капіталу, необхідного для управління бізнесом, тому прибуток може виявитися тим показником, які вводить менеджерів в оману при оцінці фінансового успіху».

Досить поширеним підходом щодо оцінки економічної ефективності виробництва було використання показників відносної економії, живої праці, основних виробничих фондів, нормованих оборотних коштів, матеріальних витрат, а також росту продуктивності праці та інше.

В якості більш узагальнюючого показника, який характеризує динаміку ефективності і інтенсифікації виробництва, використовують показник витрат на гривню продукції.

Оскільки ефективність виробництва являє собою результат взаємодії елементів виробничого процесу: робочої сили, предметів праці, система показників ефективності виробництва складається з показників ефективності використання праці, основних фондів, матеріальних ресурсів [35,c.64].

У господарській праці проблема аналізу ефективності використання ресурсів дотепер вирішувалась шляхом розрахунку різних якісних показників ефективності діленням кількісних показників ефекту на витрати. Найпоширенішим показником ефективності виробництва є: продуктивність праці, рентабельність основних фондів, фондовіддача, матеріалоємність і таке інше або їх модифікація. У цьому випадку ефективність виробництва оцінюється на основі моделей складених зі структурних показників, які не відображають ефективність виробництва всебічно, а характеризують тільки її окремі аспекти, компонентні явища, використання ресурсів. Але ні 20 чи 30 часткових показників не можуть замінити одного узагальнюючого показника, який дасть змогу визначити рівень економічності, який досягнуто на даному підприємстві, наскільки він відрізняється від рівня минулого року або від рівня, досягнутого на іншому підприємстві.