• поділ проекту на блоки, що підлягають управлінню;

• розподіл відповідальності за елементами проекту і визначення зв’язку робіт зі структурою організації (ресурсами);

• точне оцінювання необхідних витрат (коштів, часу і матеріальних ресурсів);

• створення єдиної бази для планування, упорядкування кошторисів і контролю за витратами;

• встановлення зв’язку між роботами, пов’язаними з проектом і системою ведення бухгалтерських рахунків;

• перехід від загальних, не завжди конкретно виражених цілей до конкретних, які виконують підрозділи організації;

• окреслення комплексів робіт (підрядів).

Мистецтво поділу проекту на складові полягає в умінні поєднувати три різні структури – процес, продукт і організація – в єдину структуру проекту.

Необхідно чітко окреслити характер, мету і зміст проекту, а також усі його кінцеві продукти з їх точними характеристиками. Доцільно здійснити ієрархію цілей, що показує повний ланцюг кінцевих результатів або засобів їх досягнення. При цьому необхідно обміркувати потрібний рівень деталізації планів і оцінити кількість рівнів у структурі проекту. Слід побудувати схеми життєвого циклу проекту та організаційну, де зазначити групи чи окремих осіб, які працюватимуть над проектом, включаючи зацікавлених у проекті осіб із зовнішнього середовища проекту.

Для того щоб правильно організувати реалізацію проекту, слід пам’ятати, що проекти виникають, існують і розвиваються в зовнішньому середовищі. Склад проекту постійно змінюється у процесі його реалізації і розвитку; у ньому можуть з’являтися нові елементи (об’єкти), а вилучатись існуючі; при цьому елементи повинні бути взаємопов’язані [17].

Середовище проекту – це зовнішні та внутрішні чинники впливу на його підготовку і реалізацію. Від точності визначення середовища проекту залежить його життєздатність. Поділ середовища, в якому існує і розвивається проект, на внутрішнє та зовнішнє умовний з таких причин