же високий відсоток бластів – бластний криз та тотальна бластна інфільтрація кісткового мозку. В сироватці крові підвищується активність АСТ, ЛДГ, рівень сечовини, сечової кислоти, білірубіну, гама-глобулінів, а також зменшується вміст глюкози, альбуміну та фібриногену. Вираженість біохімічних зрушень в аналізі крові визначається змінами в роботі нирок, печінки та інших органів [Глузман, Абраменко, Скляренко, 2000].

Хронічні лейкози в залежності від ряда  клітин гемопоезу  розділяють на: 1) лейкози мієлоцитарного походження; 2) лейкози лімфоцитарного походження; 3) лейкози моноцитарного походження.

Хронічні  лімфоцитарні лейкози (ХЛЛ). Джерелом цих пухлин є бластні клітини, або клітини-попередники лімфоїдних ростків кісткового мозку, субстратом – зрілі або визріваючі лімфоїдні елементи. Прогресування ХЛЛ частіше тривале, хоча деякі форми перебігають агресивно. До клінічних симптомів відносять тяжкий тривалий перебіг інфекційно-запальних процесів, анемічний  синдром, лімфаденопатію, симптоми лейкемічної інфільтрації шкіри, легень, органів травлення, ЦНС, нирок. Зміни біохімічних показників крові спостерігаються не в усіх випадках. Іноді  змінюється рівень білірубіну, альбуміну, активність АЛТ [Луговская, Морозова, 2006].

Лімфогрануломатоз (хвороба Ходжкіна) – уражує людей середнього віку, хоча останнім часом все частіше зустрічається у молодих людей. Клінічним проявом хвороби є значне збільшення лімфовузлів будь-якої локалізації, що стискають органи і тканини, судини та нерви, що призводить до порушення їх функцій. Пухлина може метастазувати в кістковий мозок та інші органи.