авляють категорію емотивності в мові. Саме слово вказує на смисловий зміст емотивного концепту і є його матеріальним знаком – символом, який заміщує абстракцію (емоцію / емоційний стан), вимовлену за допомогою цього слова. Вираження концептуального знання про ту чи іншу емоцію як про емотивний концепт здійснюється за допомогою процесу лексикалізації.

Є. В. Лукашевич під цим процесом розуміє «надбання словом специфічних формальних і / або семантичних ознак, що не виводяться з внутрішньої форми слова або його словотвірної структури» [4, с. 87]. Форма слова, в семантиці і словниковій прагматиці якого містяться знання про його психологічні, культурні, ситуативні, сигніфікативні та інші екстралінгвістичні референції, а також знання про комунікативні мовні референції, стає статичним фіксатором, який оречевлює емотивний концепт і дозволяє всім членам мовної спільноти диференціювати один емотивний концепт від інших.

Прагматика значення у такого мовного знака не завжди буде збігатися з його прагматикою у користувачів мови – відправника та реципієнта. Проте таке варіювання прагматики формального знака лексикалізованої емоції в конкретних емоційних комунікативних ситуаціях не перешкоджає пізнанню експлікованого знака (зони) кластерних емоцій чи навіть конкретної емоції. Це пізнання проводиться за рахунок домислювання за наявності у реципієнта відповідних знань та емоційної компетенції [5].

Знання про емоції формуються лінійно, поступово на основі особистісного, соціального досвіду та біологічної пам'яті. Вони утворюють концептуальне значення лексикалізованої емоції у формі ментального конструкта. Саме тому слово, яке називає або виражає ту чи іншу концептуалізовану і лексикалізовану емоцію, є кодованим зберігачем всіх лінгвістичних та екстралінгвістичних знань Homo sentiens про неї, що входять до його емотивної компетенції. У разі певних лакун у цій компетенції можна говорити про емоційну проблему конкретного мовного партнера, так як від цієї лакуни залежить значення його прагматики, яка може розходитися зі значенням прагматики одного і того ж емотива в іншого партнера (особливо якщо він є представником іншої лінгвокультури).