Рис. 8. Загальний вигляд платформи типу «Монопод»:
1 – вишка; 2 – робоча платформа; 3 – колона;
4 – порожнина для перепуску бурових труб; 5 – основа
Набагато складнішою проблемою є ведення робіт в глибоководних районах моря. Разом з тим саме в цих зонах розташовані найбільш перспективні в геологічному відношенні структури.
Перша спроба буріння у Північному морі на великих глибинах, яка була зроблена в 1971 році за допомогою звичайного мертво заякорьованого судна виявилась невдалою. Тоді французька нафтова компанія разом зі своєю канадською філією зробила спробу буріння розвідувальних свердловин на глибині моря 183 м, за допомогою судна “Пелікан” (рис. 9), яке було обладнано системою динамічного позиціонування над точкою робіт. Передача обертального моменту руху від привода на бурові колони тут може здійснюватись по викривленій системі з’єднальних труб. Даний експеримент видався вдалим. Судно мало довжину 149 м і водотоннажність 15,5 тис. т. Воно спроможне здійснювати буріння при глибинах моря 300 м, силі вітру до 100 м/год, амплітуді бортової качки 10˚ і суворих температурних умовах північних широт. Судно обладнано двома гребними гвинтами регульованого кроку і п’ятьма підрулюючими шахтовими установками, що проводиться дизельними двигунами потужністю по 2500 кВт.