ВСТУП

Проблема дитячих церебральних паралічів є однією з актуальних проблем дитячої ортопедії та невропатології.
Актуальність теми полягає в тому, що соціальна значущість цієї проблеми настільки велика, що цілком закономірний все збільшується до неї інтерес. Дитячий церебральний параліч є складним захворюванням центральної нервової системи, ведучим не тільки до рухових порушень, але і викликає затримку або патологію розумового розвитку, мовну недостатність, порушення слуху і зору і т.д.  Тяжкість інвалідізації у 20-35% хворих виявляється настільки значною, що вони не обслуговують себе, не пересуваються, виявляються не тими, яких навчають. Важливість цієї проблеми визначається поширеністю і соціальною значимістю захворювання, що тягне за собою важку інвалідизацію.

До вивчення цієї патології прикута увага багатьох учених не тільки у нас, але і за кордоном. Проте до теперішнього часу мало вивчена поширеність дитячого церебрального паралічу. Дані літератури про поширеність захворювання не дають відомостей про віково-статеву структуру, розподіл хворих за формами захворювання. Відсутність цих даних ускладнює визначення нормативів потреби хворих з дитячим церебральним паралічем у мережі спеціалізованих установ.

Протягом багатьох років органи охорони здоров'я, по суті, не займалися організацією медичної допомоги цим дітям, тому що більшість з них розглядалося як неперспективні для терапії, а у зв'язку з цим і не створювалися спеціалізовані установи для їх лікування, не готувалися кваліфіковані фахівці.

У вітчизняній і зарубіжній літературі питання про організацію всебічної, найбільш ефективної допомоги дітям з церебральними паралічами не отримав достатнього і повного відображення.
Особливої ​​актуальності набуває ця проблема у зв'язку з тим, що вона зачіпає