Феспід був єдиним актором в своїх трагедіях. Партія актора, чергуючись з піснями хору, і складала всю п'єсу. Діалог в ранніх трагедіях міг мати різну форму. Він міг бути чисто ліричним і складатися з перемінного співу хору та актора. Найчастіше це був обмін скаргами, патетичними питаннями, стогонами і криками туги, з яких надалі виник коммос - плач класичної трагедії.

Горацій в «Посланиях к Пезонам» розповідає, що  Феспід роз’їжджав по деревнях на своэрыдних возах, які служили не тільки для зберігання нескладного устаткування, але і виконували функції декорації. Від творів Феспіда до нас дійшли тільки декілька заголовків його п'єс.