У старогрецькому театрі жіночі ролі завжди виконувалися чоловіками. Виконання   жіночих   ролей   чоловіками   викликало    необхідність використання маски.  Вживання  маски  обумовлювалося  також  і розмірами грецького театру. Без маски обличчя  акторів  були  б  погано  видні  глядачам останніх рядів [11, 100].

Грецькі актори носили на обличчі маски, що мінялися в різних ролях і навіть впродовж виконання однієї ролі, якщо в стані змальовуваного персонажа відбувалися різкі зміни. Театральні маски виготовлялися переважно з полотна, якому за допомогою гіпсу додавалася потрібна форма. Потім вони розфарбовувалися, робилися прорізи для очей, рота, а зверху прикріплявся парик. Маски спочатку мали культове значення. Маски узагальнювали емоції героя, маски вказували на нього і робили його видимим [9, 9].

Кожна маска виражала певну емоцію (жах, веселість, спокій і т. д.), і відповідно до сюжету актор протягом спектаклю міняв власні «обличчя» [13, 534].

Так, наприклад, характер або сьогохвилинний настрій дійової особи визначався маскою, яку надягав на обличчя актор: регочуча, скорботна, втихомирена. Вони змінювалися щоразу, як тільки виконавець переходив відповідно від веселощів до смутку, від жалю – до спокійного розташування духу. Крім того, певне значення мало і забарвлення маски: наприклад, по багряному її кольору глядачі впізнавали дратівливу людину, по жовтому – людину хитру і підступну.

Маски були своєрідними крупними планами персонажів і одночасно служили резонаторами - підсилювали звучання голосів [13, 534].