ситуації мовлення, виконуючи такі види вправ: імітація ЗМ; підстановка у ЗМ; завершення ЗМ; розширення ЗМ; відповіді на різні типи запитань; самостійне вживання ЛО у фразі / реченні; об’єднання ЗМ у надфразові єдності – діалогічну та монологічну.
Поряд з умовно-комунікативними у процесі засвоєння ЛО застосовуються також і некомунікативні вправи: 
а) на засвоєння форми і значення ЛО: 

• повторення слів, словосполучень і мовленнєвих кліше за вчителем / диктором з виділенням наголосу, важкого звука, звукосполучення; 
• згадування і називання слів з певною орфограмою, афіксом тощо; 
• групування слів за різними формальними ознаками: словотворчими компонентами, частинами мови тощо; 
• розташування слів в алфавітному порядку; 
• згадування і називання всіх видових понять для називання певного родового поняття (наприклад, меблі – стіл, стілець, шафа тощо); 
• вибір із ряду слів слова, що відповідає (не відповідає) обраній темі;
• заповнення пропусків у реченнях відповідними словами; 
• вибір синоніма (антоніма), еквівалента рідною мовою до запропонованого слова / словосполучення з кількох виділених; 

б) на засвоєння сполучуваності слів: 

• підбір словосполучень з окремих слів; 
• називання іменників, які можуть сполучатися з певним дієсловом, прикметників – з певним іменником тощо; 
• вилучення слова (з ряду слів), яке не поєднується з ключовим словом.

З метою автоматизації дій учнів з лексичними одиницями пасивного і потенціального словників застосовуються некомунікативні (рецептивні та рецептивно-репродуктивні) вправи: