Згідно  з теорією І.В.Рахманова, критерії вживання лексики потрібно розділяти на дві групи: основні і допоміжні. До основних належать:

• Сполучуваність, під якою розуміють здатність  лексичних одиниць вступати в сполучення з іншими одиницями у процесі утворення фрази, яку  використовують у мовленнєвому акті.
• Семантична  цілісність, під якою розуміють вибір  лексичних одиниць, які виражають  найважливіші поняття з різних сфер людської діяльності.
• Стилістична необмеженість, у відповідності  до якої при відборі словника-мінімума перевага надається нейтральному лексичному матеріалу, що враховує специфіку повсякденно-побутового мовлення і книжно-писемного стилю.

Це  дозволяє залишити за межами мінімуму все, що тяжіє до вузько направлених  і спеціалізованих сфер спілкування, у тому числі діалектизми, термінологію, архаїзми, арго.
     Практика  відбору показала, що слів, які відповідають цим трьом критеріям, дуже багато, так як вони не "вкладаються" у  шкільний курс навчання. Тому необхідно  продовжувати "просіювання" слів через сито додаткових критеріїв, до яких відносять: багатозначність, словотвірна  здатність, частотність, будівельна спроможність.
       Отже, ці принципи показують, що дуже тяжко  і ретельно визначається частота  вживання кожної лексичної одиниці  перед тим, як її включити до мінімального словникового запасу, наскільки серйозно потрібно підходити до відбору лексики  на всіх етапах навчання іноземної мови у школі.