співають, танцюють, грають, підбирають мелодії на музичних інструментах, виявляючи свої інтереси, здібності.[14]

У танцях діти за власним бажанням комбінують елементи знайомих рухів, довільно їх змінюючи. За власною ініціативою діти можуть змінювати побудову хороводу, знаходити рухи до мелодії чи музичної гри. Ці рухи характеризують той чи інший персонаж, передають його ставлення до інших дійових осіб. Діти дуже добре перевтілюються, яскраво передають різні образи й щиро радіють своїм успіхам.

Щоб пісні звучали в самостійній діяльності дітей, у творчих іграх, діти повинні добре знати пісні, співати їх без супроводу. Однак здатність до творчості, творча уява виявляються не в механічному наслідуванні, а у власному ставленні до музичного образу і власній його трактовці.[21]

Одним із завдань, які допоможуть сформувати навички співацької імпровізації, є, на думку Б. Асаф’єва, складання мелодії на запропонований літературний текст, якщо наявна мелодія не подобається. Але раніше слід з’ясувати, чому не подобається. Учні намагаються зімпровізувати кілька варіантів (якщо треба, їм допомагає вчитель) й оцінюють їх. Вчитель рекомендує: перш ніж оцінити створену мелодію, діти повинні самі її проспівати, тобто запам’ятати й відтворити. Можна запропонувати їм зімпровізувати підголосок до мелодії, якщо в них є відлові дні навички.