Страх – це емоційний стан, який відображає захисну біологічну реакцію людини при переживанні  нею реальної або уявної небезпеки для їхнього здоров’я й благополуччя [18]. Отже, для людини як біологічної істоти виникнення страху не лише доцільно, а й корисно. Однак для людини як соціальної істоти страх часто стає перешкодою для досягнення поставлених нею цілі. Стан страху є досить типовим для людини, особливо в екстремальних видах діяльності  й за наявності несприятливих умов та незнайомої ситуації. У багатьох випадках механізм появи страху в людині є умовно-рефлексивним, у результаті випробуваного раніше болю чи якоїсь неприємної ситуації. Можливий й інстинктивний вияв страху.

О.А. Чернікова виокремлює такі форми вияву страху: острах, тривожність, боязкість, переляк, побоювання, розгубленість, жах, панічний стан [9]. Виявляють страх взагалі у двох  основних формах – астенічний та стенічний. Перша форма виявляється в пасивно-захисних реакціях ( наприклад, у заціпенінні, ступорі із загальною м’язовою напругою, тремтінні ) та в активно–захисних реакціях – у мобілізації своїх можливостей для попередження небезпечного результату (втеча).

       У студентському віці на перше місце виходять небезпеки, пов’язані з престижем, потім реальні й тільки згодом уявні [18]. Із небезпек, пов’язаних з престижем, найбільше бояться невдачі на іспитах і контрольних, самотності, байдужості з боку товаришів, виступу перед великою аудиторією. З реальних страхів переважають тривога за здоров’я чи втрачу рідних близьких, страх перед хуліганами, бандитами, страх перед великою висотою, страх війни тощо. Уявні небезпеки пов’язані з комахами, мишами, пацюками, медичними процедурами.

       У психології емоцій хвилювання не розглядають як самостійну категорію. Це радше побутове поняття, яке відображає стан  занепокоєння, ситуативної тривожності, страху. Хвилювання зазвичай розуміється як підвищений рівень емоційного порушення.

        Ще один вид емоцій - тривога. Це поняття ввів у  психологію З.Фрейд, водночас багато вчених розглядає його  різновид страху. Фрейд вважав, що основна функція тривоги – допомогти людині уникнути усвідомленого виявлення у себе неприйнятих інстинктивних імпульсів та заохочувати задоволення цих імпульсів належними способами в  відповідний час. А ось здійсненню цих функцій допомагають саме механізми психологічного захисту.