різних напрямках, гра завжди цікава дітям, вони із задоволенням вирішують ігрові завдання, проявляючи максимум самостійності, активності [21, c. 165].

Головне в ігровій ситуації– уявна мета, зрозуміла і близька дитині по його особистому досвіду. Ігрова задача визначається змістом тієї життєвої ситуації, яку дитина відображає в грі. Ігрові завдання можуть бути різними: умити, причесати або погодувати ляльку; вилікувати зайця; побудувати будинок для лисички, привезти для неко кубики тощо.

Для досягнення обраної мети дитина наоснові свого життєвого досвіду використовує в умовному плані той чи інший спосіб дії і засоби для його виконання.

Способи вирішення ігрової задачі – ігрові дії різного ступеня складності і узагальненості, емоційно-виражальні засоби, пізніше – мовні висловлювання. Вони поступово замінюють деякі ігрові дії і виразні жести. Засоби для вирішення ігрової задачі – образні іграшки, ігровий матеріал, замісник іграшки, жести, слова, що позначають уявні, відсутні предмети та дії. Глибина відображення сенсу життєвої ситуації виражається в тому, які способи і засоби використовує в грі дитина [11].

Переважним способом рішення ігрових завдань для дітей раннього віку є спосіб, де гра з іграшками в підготовленій дорослим ситуації. Однак при цілеспрямованому формуванні ігрових дій вже з 1 р. 4 міс. діти із задоволенням використовують предмети-заступники, з 1 р. 7 міс. – 1 р. 9 міс. – уявні предмети, а з 2 років 7 міс. переходять до четвертого способу рішення ігрових завдань – активної заміні добре засвоєних дій словом. При цьому умови для гри вони готують самі.

Для розвитку гри як самостійної дитячої діяльності починаючи з перших етапів її розвитку важливо формувати вміння приймати від дорослого ігрові завдання, потім ставити і самому вирішувати їх поетапно, ускладнюються способами і засобами.Новий ігровий спосіб, нове ігрове вміння дитина, як правило, сам