Та в інших публічних бібліотеках, особливо на периферії, книжкові виставки практично були відсутні. Лише на початку XX ст. набуває розповсюдження своєрідна форма просвітницької роботи серед селян, що вміщувала в собі пересувний музей, лекторій і виставку, - народна виставка. Її відвідувачі мали змогу брати книги до дому, або ж читати їх тут же. Але розповсюдження народних виставок організувалось лише всього декількома губерніями [4; 6-7].

Після Жовтневої революції 1917 р. книжкові виставки здійснювали пропаганду літератури з найважливішими питаннями. З початку в бібліотеках організувалось 2-3 виставки на рік. Була відсутня методика проведення. Пізніше, з посиленням активних форм пропаганди, організація книжкових виставок набуло широкого розмаху, особливо в Червоноармійських бібліотеках. Вони мали чітку ідейно-пропагандистську тематику.

З 20-х років збільшується ріст кількості виставок в бібліотеках різних типів. З'являються нові форми виставкової діяльності. На перше місце в масових бібліотеках виходять тематичні виставки. Широкого розмаху набувають виставки нових надходжень.

В 20-40-х роках з'являються ряд статей і брошур, які описують досвід проведення і методичні рекомендації. Авторами їх були Д.А.Балика, А.О.Виленкин. Є.Н.Мединський [7; 4].

В роки Великої Вітчизняної війни організувались тематичні виставки: про героїчне минуле нашого народу, про війну та подвиг [5].

В 60-80 роки бібліотечні виставки активно використовувались як доповнення до конференцій (День інформації, День спеціаліста). Однак найбільше виставок організується формально, це стосується виставок до знаменних і пам'ятних дат. Найбільшою популярністю у читачів публічних бібліотек є виставки нових надходжень.

Пік виставкової діяльності бібліотек прийшовся на кінець 80-х - початок 90-х років XX століття. Тоді різко розширилось коло видавничої літератури. На