Збут м'ясної продукції територіально обмежений місцем виробництва і регіонами, до нього прилягають [19, с.45].

Традиційно найбільш споживаними є варені і копчені ковбаси, сосиски, сардельки. Ковбасу можна вважати своєрідним барометром благополуччя населення. У часи стабільності і поліпшення економічної ситуації споживання ковбасних виробів збільшується, погіршується становище в Україні - знижується попит на ковбасу. За роки існування вітчизняного ковбасного виробництва складалася певна культура споживання ковбас населенням.

За останні роки вітчизняні виробники м'ясних виробів стали використовувати досвід конкурентів із-за кордону і почали приділяти більше уваги оформлення своєї продукції. Стала використовуватися барвиста оболонка, що дозволяє збільшити терміни зберігання, велике поширення отримала штучна продукція (випускається в стандартному вазі).

Це робить вітчизняну продукцію більш конкурентоспроможною.
Попит на делікатесні вироби підвищується, але все ж ще не склалася певна культура споживання делікатесів, також споживач не може розставити пріоритети серед основних виробників, він губиться в достатку пропонованих йому продуктів [14, с.65].

Специфіка м'ясного ринку полягає в тому, що численні виробники пропонують споживачам продукцію з однаковими назвами, асортимент великих заводів перевищує 300 найменувань. В таких умовах дуже важливо диференціювати свій товар на ринку. Вирішальним фактором при виборі м'ясопродуктів для споживача при рівності ціни є смак і зовнішній вигляд. При великій кількості пропозицій схожої продукції найбільш ефективним методом просування є мерчендайзинг і промоакції (дегустації і заохочення за покупку).

Специфіку просування диктує сам продукт, точніше його споживчі властивості: свіжість, зовнішній вигляд (зріз). Для того, щоб споживач по достоїнству оцінив якість та смак продукції і затратив для її пошуку в торговій точці мінімум зусиль, необхідно виділити потрібний товар POS матеріалами, фірмовим торговим обладнанням і підтримувати єдині стандарти викладення.