За книжку «Вечірка у старій винарні» (1994) вшанована Державною премією ім. Т.Г. Шевченка, а за книгу віршів «Дівчинка на Кулі» (1987) отримала премію ім. В.М. Сосюри.

Ірина  Жиленко  охоче  пише  для  дітей.  У  її творчому  доробку  багато  поезій  для них.

Авторка була маленькою на зріст, але тримала у своїй душі великий світ – чутливий і ліричний, здатний із власних відчуттів створити задушевні поетичні рядки.

Ірина Володимирівна Жиленко завжди залишалася трохи в тіні, у храмі поетичної краси, яка, за природою своєю, не може бути галасливою. Не прагнучи творити навколо себе міф, вона просто писала, встаючи вдосвіта, поки ще сплять домашні. І їй було комфортно жити у своєму маленькому світі. Ірина Жиленко жила у вимріяному світі, проте вона не прагнула «масового читача», не шукала загравань із публікою. [24,62]

Як і всі митці-шістдесятники, своє покликання поетеса бачить у кропіткій самовідданій праці в ім'я  літератури і свого народу, орієнтуючись на рівень світової літератури, зазначаючи, що «український народ – добра криниця, хоч після тотальних вичерпувань не так швидко наповнюється, як хотілось би».     [20,51]

Вона була часом різкою в думці, але ніколи не лукавила, завжди залишалася гранично щирою і прямою, випромінюючи якесь неземне світло.

Все своє життя вона творила яскравий поетичний світ, наповнений глибинною людяністю, простою і витонченою естетикою.

Померла Ірина Жиленко у Києві 3 серпня 2013 року.

1.1.