1. Поняття облікової політики

Термін облікова політика підприємства увійшов до лексикону українських бухгалтерів у кінці 80-х років минулого століття як переклад англійського словосполучення accounting policies, яке використовують у стандартах, що видаються Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Під обліковою політикою (accounting policy), наприклад у США, розуміють загальні принципи і прийоми відображення господарських операцій в обліку, відповідно до яких ведуться рахунки окремого підприємства.

Облікова політика - це таке тлумачення і застосування рекомендованих принципів обліку, що задовольняє потреби підприємства або потреби його управління. Під обліковою політикою

У Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" облікова політика визначається як "сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання фінансової звітності". Разом з тим, під обліковою політикою розуміють зведення правил ведення обліку, яке визначає ідеологію економіки підприємства на поточний господарський рік.

Облікова політика має розроблятися на кожному підприємстві. Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

У тому разі, коли законодавство надає підприємству можливість самостійно обирати методи ведення бухгалтерського обліку, постає питання про розробку методології обліку. Формування облікової політики полягає в тому, що з усієї сукупності способів реалізації названих прийомів обирають ті, які прийнятні на даний час у конкретних умовах. Обрані способи ведення бухгалтерського обліку мають забезпечувати обліковий процес, внаслідок чого формується повна і достовірна картина майнового та фінансового стану підприємства.