У висновку відображаються встановлені недоліки у роботі, здійснені посадовими особами і працівниками підприємства порушення законодавчих актів та зловживання, висвітлюються також досягнення підприємства, позитивні результати діяльності. Зафіксовані у висновку факти повинні забезпечувати висновки про стан діяльності підприємства, повинні містити посилання на документи з визначенням розміру збитків, конкретних винуватців, зловживань, порушень законодавства.

Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати й перевантажувати зайвими подробицями. Він має бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об`єктів перевірки, відмінності у вимогах та інтересах керівників. Але, як правило, він має три головні частини: вступ (завдання, мета аудиту, посилання на план, розпорядження), головна частина (зміст проведеної роботи з аудиту), висновки (кінцеві результати, пропозиції).

У звіті внутрішнього аудитора, що надсилається керівництву (аудиторському комітету, Раді директорів) слід вказати, які рекомендації виконано, а які вважаються неефективними через надмірні втрати. Тільки після отримання звіту в письмової формі, внутрішня аудиторська перевірка вважається закінченою.

Для складання звіту використовуються робочі документи внутрішнього аудитора - акти перевірки, плани, тести, розрахунки тощо. Акт - документ, який складений для підтвердження встановлених фактів. Головне при складання акту - встановлення фактичного стану справ на підприємстві та правильне відображення їх у акті. У висновку робляться посилання на використані робочі документи.