- амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

- інші витрати.

Проте групування витрат за елементами не дозволяє здійснити їх контроль та аналіз за цільовим призначенням у процесі виробництва (по цехах, дільницях, за видами виробів), тобто не відповідає на запитання, на які цілі та потреби понесені такі витрати.

Отже, для контролю та аналізу за витратами поряд із обліком їх за економічними елементами застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, в розрізі яких обраховується собівартість продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями собівартості розкриває цільове призначення витрат та їх зв'язок з технологічним процесом. Це групування використовується для узагальнення витрат за видами виготовленої продукції та місцем виникнення витрат (по цехах, дільницях тощо. Встановлення переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) віднесене до компетенції підприємства і має бути регламентоване його обліковою політикою [13, c. 7].

З урахуванням вимог П(С)БО 16 «Витрати» промислові підприємства можуть використовувати наступні калькуляційні статті:

- сировина та матеріали;

- покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати,

- паливо та енергія на технологічні цілі;

- зворотні відходи (вираховуються);

- основна заробітна плата виробничих робітників;

- додаткова заробітна плата виробничих робітників;

- відрахування на соціальні заходи;

- витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

- відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення;

- загально виробничі витрати;

- втрати внаслідок технічно неминучого браку;