та всебічній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обґрунтуванні управлінських рішень.

Підприємство самостійно обирає метод оцінки запасів при вибутті. На підприємстві можуть одночасно застосовуватися для різних запасів різні методи. Вибір методу оцінки запасів при їх вибутті підприємство  обов'язково зафіксовує в наказі про облікову політику. Підприємство вибрало метод середньозваженої собівартості.

Цей метод передбачає розрахунок вартості одиниці товару, виходячи з середніх цін. Такий розрахунок робиться по кожній одиниці товару. Розрахунок можна проводити за формулою:

Сс = Сп+Сн / Кп+ Кн.;                                                                            (2.1)

де Сс - середньозважена собівартість;

Сп - собівартість запасів на початок періоду;

Кп - кількість запасів на початок періоду;

Сн - собівартість запасів на кінець періоду;

Кн - кількість запасів на кінець періоду

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

Групування витрат за призначенням, тобто за статями калькуляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Це групування необхідне для визначення собівартості окремих виробів, установлення центрів зосередження витрат та пошуку резервів їх скорочення.

Планування та облік витрат за калькуляційними статтями дають змогу встановити цільові напрями витрат, зв'язок з технологічним процесом, а також підрахувати собівартість окремих виробів, одиниці продукції, узагальнити витрати за місцем виникнення (дільниця, бригада, цех), і забезпечити контроль за місцем виникнення даних витрат [53, c. 268].

Залежно від способу включення витрат у собівартість продукції, усі витрати на виробництво (за статтями) класифікують: