Інші стандарти стосуються питань обліку та звітності об'єднань підприємств. Це - стандарт: № 22 - "Об'єднання компаній", № 24 - "Розкриття інформації про партнерів", №27 - "Консолідовані фінансові звіти", № 28 - "Облік інвестицій в асоціації", № 31 -"Фінансова звітність про частку в спільних підприємствах" тощо.

Є стандарти, які стосуються обліку, оцінки та подання у звітності окремих видів засобів, визнання і обліку доходів та витрат. До них слід віднести стандарти: № 2 - "Запаси", № 4 - "Облік амортизаційних відрахувань", № 13 - "Подання поточних активів і поточних пасивів", № 16 - "Основні засоби", № 17 - "Облік орендованого майна", № 18 - "Дохід", № 25 - "Облік інвестицій" тощо[2, c. 113-115].

Деякі міжнародні стандарти обліку відображають вирішальні питання окремих видів діяльності. Наприклад: № 9 - "Облік витрат на дослідження і розробки", № 11 - "Облік будівельних контрактів", № 30 - "Розкриття в фінансових звітах банків і подібних фінансових інститутів".

Нарешті існують стандарти з обліку соціальної політики підприємств. Серед них: № 19 - "Витрати на пенсійне забезпечення", № 26 - "Облік і звітність по програмах пенсійного забезпечення" тощо.

Кожна країна з розвинутою ринковою економікою відповідно до МСБО і принципів розробила і застосовує свої національні стандарти з управлінського обліку, які мають певну орієнтацію.

Німецька модель стандартів спрямована на захист кредиторів. Вона дає змогу мати приховані резерви, домагатись поліпшення показників. Ця модель ґрунтується на методах консервативного мислення, осереднення прибутку.

Американська модель спрямована на захист інвестора Сьогодні у США налічується понад 250 стандартів, які були прийняті протягом 230 років.