Процес програмування починається з конкретизації поставленої мети. Для цього вона розбивається на під цілі, між якими установлюється взаємозв'язок, взаємопідпорядкованість (будується визначеного роду система). Причому рівень конкретизації повинний бути таким, щоб отримані цілі були видимі, по можливості кількісно вимірні, а також могли бути верифіковані досвідченим шляхом. Надалі  сформована система цілей піддається оцінці, у результаті чого на основі сформованих соціальних цінностей і переваг розставляються відповідні пріоритети, що будуть використані для раціоналізації процесу розподілу ресурсів.

Результатом соціального програмування виступають три групи взаємопогоджуваних управлінських рішень: щодо структури і змісту соціальної діяльності, щодо використання ресурсів і щодо очікуваних результатів. При цьому в процесі підготовки управлінських рішень враховуються усі фактори, необхідні для досягнення цілей: ресурси, середовище, структура, час. Це дозволяє розглядати мета з різних точок зору, проектувати цільову структуру, підбирати відповідну їй структуру ресурсів, намічати необхідні дії і раціонально планувати них у часі.