Як основний показник при встановленні ПДК приймається вагова концентрація домішки.
Установлені раніше і діючі нині ПДК визначені винятково по ступені впливу на людський організм..
Для більшості речовин у повітрі встановлені гранично припустимі концентрації, приклад яких приведений у табл. 2.4.
Отже, ГДК в атмосферному повітрі населених місць може бути максимально разовими чи середньодобовими. У першому випадку період осереднення величини концентрації по вимірі приймається рівним 20 хв. Цю концентрацію приймають при визначенні небезпеки забруднення атмосфери.
Для більшості речовин в повітрі встановлені гранично допустимі концентрації, приклад яких наведений в табл.2.3.
Таблиця 2.4.
|
Речовина |
ГДК, мг/м3 |
Речовина |
ГДК, мг/м3 |
||
|
Максимально разов. |
Середньо-добова |
Максимально разов. |
Середньо-добова |
||
|
Двоокис азоту |
0,085 |
0,085 |
Сірко-вуглеводень |
0,030 |
0,005 |
|
Аміак |
0,200 |
0,200 |
Окис вуглецю |
3,000 |
1,000 |
|
Ацетон |
0,350 |
0,350 |
Вуглець 4-хлорний |
4,000 |
2,000 |
|
Сажа (кіпоть) |
0,150 |
0,050 |
Хлор |
0,100 |
0,030 |
|
Сірчистий ангідрид |
0,500 |
0,050 |
Сполуки фтору |
0,020 |
0,005 |
|
Сірководень |
0,008 |
0,008 |
Етилен |
3,000 |
3,000 |