Для відвалів, укосів кар'єрів, шламосховищ характерні великі обсяги пиловиділення. Для зниження їх використовують:
зрошення водою з добавками хімічно активних речовин, що забезпечують закріплення поверхні;
закріплення бітумною емульсією;
закріплення поверхні, що порошить, латексами;
озеленення неробочих площ;
гідросіяння.
Розрізняють технологічні; механічні; фізико-хімічні; біологічні; рекультиваційні способи боротьби з запилюванням гідровідвалів і хвостосховищ.
Технологічні способи передбачають зміни способів складування; зміна складу і стану продуктів складування; безвідхідну чи маловідходну технологію збагачення; утилізацію відходів.
З механічних способів поширене створення загороджень, що запобігають поширення пилу, і суцільне покриття поверхні, що порошить, матеріалом.
Серед фізико-хімічних слід зазначити гідрозабезпеченням; стабілізацію поверхні, що порошить, полімерами, органічними і неорганічними речовинами; зміна фізичних властивостей поверхні, що порошить, (електризація, намагнічування й ін.).
Біологічні способи забезпечують зниження пиловиділення за рахунок створення захисного шару з нижчих чи рослин вирощування вищих рослин.
При виконанні всіх технологічних процесів на відкритих гірських розробках крім пилу тією чи іншою мірою виділяються шкідливі гази, особливо при виробництві масових вибухів, транспортуванні гірської маси автотранспортом, при випалі і збагаченні корисних копалин, експлуатації казанових установок і т.д.