3 води, скидалось близько 10 км3, а необоротне водокористування досягало майже 11 км3. В останнє десятиліття забір води з Дніпра значно зменшився. Так, у 2001 р. її було забрано 9,6 км3, використано 7,6, скинуто 5,7 і необоротно спожито 2,2 км3 . При цьому з використаної води 60 % (або 4,5 млрд. м3) пішло на виробничі потреби, 13 % (близько 1 млрд. м3) — на зрошення, 21 % (1,6 млрд. м3) — на комунально-побутові потреби і 2 % (або 0,15 млрд. м3) – на водогосподарське водопостачання. Проте не зважаючи на зменшення водозаборів, якість дніпровської води майже не покращилась, оскільки очистка стічних вод погіршилась.
Кризова водогосподарська ситуація в басейні Дніпра склалася, безумовно, перш за все через скидання у водні об’єкти басейну значної кількості стічних вод. При цьому найбільшими забруднювачами є комунальне господарство, а вже потім чорна, кольорова металургія тощо.
Негативно позначається на якості води Дніпра низька ефективність роботи очисних споруд. Особливо незадовільно працюють централізовані споруди біологічної очистки, в які надходить значна кількість промислових стічних вод без попередньої очистки на локальних очисних спорудах підприємств.
Інколи рівень забруднення води досягає таких величин, очищення яких за наявних технологій неможливе. Крім того, при очистці води для побутових потреб у нашій країні ще й досі використовують хлор. Останній, взаємодіючи з органічними речовинами, утворює токсичні канцерогенні хлорорганічні сполуки, які можуть спричиняти різні захворювання.
Притік прісної води, що несуть з собою річки, які впадають в моря також негативно позначається на якості вод Чорного та Азовського морів. Чорне й Азовське моря є акумуляторами забруднень майже з усієї території України. Понад 80 % забруднюючих речовин, що потрапляють у Чорне море, припадають на води Дніпра, Дунаю, Південного Бугу. У 90-ті роки в море скидалось майже 12,5 км