Економічна освіта Стародавнього Китаю виникла та розвивалася у рамках філософських та політичних вчень; основними напрямами суспільної думки Китаю були – конфуціанство, легізм, даосизм, моїзм. Провідною течією було конфуціанство. З часом воно перетворилось у державну ідеологію і мало величезний вплив на суспільно-економічний та політичний розвиток Китаю протягом приблизно 2 тисячі років.

Основні ідеї, що містяться у творах грецьких мислителів – Ксенофонта, Платона, Арістотеля увійшли до скарбниці економічної спадщини людства.

Економічна думка Стародавньої Греції розвивалася спочатку в умовах розкладання общини і виникнення рабства. В центрі уваги давньогрецьких мислителів перебували проблеми рабовласництва, які розглядалися, виходячи з соціально-політичної та економічної ситуації того часу.

Давньогрецькі автори зробили спробу наукового дослідження таких економічних процесів і явищ, як поділ праці, товар, гроші та інші; виявити закони господарського життя. В економічній освіті стародавнього Риму особлива увага приділялась питанням раціональної організації рабовласницького господарства . Саме ця проблема  знайшла відображення в законах, аграрних проектах, спеціальних творах давньоримських авторів.

Економічні ідеї цього періоду знайшли відображення у вченні  Августина Блаженного. В цілому виникнення раннього християнства як релігії знедолених та безправних втілювало мрії про рівність, справедливість, чесне та трудове життя. Важливим досягненням античної економічної освіти була розробка основ натурального і елементів товарного господарства.

Економічне вчення доби Середньовіччя (5 – 17 ст.) була переважно аграрним, там панувало натуральне господарство. Економічне мислення середньовічної людини мало теологічний характер, воно не містило  теоретичних узагальнень і спроб аналізу економічних процесів та явищ.

Економічна освіта України часів раннього та класичного Середньовіччя пов’язана з добою Київської Русі. Економічною думкою того періоду є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси і записи норм світського і церковного права. Зведенні закони давньоруського права свідчать про соціальну структуру і відносини власності давньоруського суспільства, вони регулюють майнові відносини і захищають право власності князів та феодальної знаті на землю і кріпаків, розглядають питання оподаткування, отримання ренти, організації княжої та боярської вотчини , заснованої на використанні кріпацької та рабської праці.