не конкуренто-спроможними. З цими змінами зв'язана необхідність формування партнерських відносин на підприємстві.

Зазначені зміни виявляються:

- по-перше, у груповому співробітництві, націленому на поліпшення взаємодії, розвиток кооперації між виконавцями, співробітництві з адміністрацією.

- по-друге, у гуманізації праці, зв'язаної з виконанням ергономічних вимог, пристосуванням техніки до робітника, а також з подоланням відчуження в трудовому процесі, розширенням і збагаченням процесу праці, посиленням його творчого змісту. Це веде до становлення багатофункціонального працівника.

- по-третє, у децентралізації управління, що виражається в переході від твердих ієрархічних структур управління до положистих гнучких, адаптивних структур, у яких до процесу прийняття рішень залучаються нижні рівні управління і виконавці на основі делегування їм частини управлінських повноважень. У зв'язку з цим розширюється самостійність і відповідальність виконавців за виконувану роботу, підвищується їх кваліфікація і інформованість про справи підприємства.

- по-четверте, у застосуванні гнучких і різноманітних систем оплати праці, форм участі працівників у прибутку і капіталі підприємства, а також у реалізації їх соціальних і економічних прав.

Об'єктивна необхідність формування партнерських відносин знаходить втілення в системі трипартизму чи соціального партнерства, сучасною концепцією якого є тристороннє співробітництво між працюючими, підприємцями і державою, що успішно реалізується в багатьох західних країнах під впливом Міжнародної організації праці (МОТ).