Одні роблять вигляд, що нічого не сталося, і все, що відбувається, їх не стосується. Тому вони намагаються продовжувати діяльність, яка може так чи інакше розглядатися як їхня робота. Насправді криза — це робота кожного, і будь-який відповідальний менеджер мусить брати участь у загальній справі подолання кризи.
Інші менеджери стають в оборонну позицію, приймаючи агресивну позу. Така позиція відвертає від організації тих, чия прихильність необхідна їй зараз, як ніколи.
Виділяють п´ять етапів процесу управління кризою.
1. Визначення проблем (прискорені зміни в економіці, політиці, технологіях тощо).
2. Сортування проблем за їхньою значимістю для банку.
3. Вироблення варіантів стратегій.
4. Реалізація програми.
5. Оцінка програми в питанні досягнення мети.
На час кризи найважливішим завданням є підвищення адаптивних властивостей банку, що в результаті означає зміцнення його конкурентоспроможності. Можна виокремити два принципових підходи до підвищення рівня конкурентоспроможності кризового підприємства.
Перший — ліквідація вад у структурі організації, які перешкоджають підвищенню конкурентоспроможності персоналу.
Другий — пошук унікальних рис підприємства, які створять привабливий імідж для споживачів.
На оперативному рівні управління банком виникають такі завдання:
• зберегти ефективно діючий банк організаційно і технологічно;
• не допустити втрати клієнтури;
• зберегти на прийнятному рівні показники ефективності діяльності.