Висхідна фаза довгого циклу - це період довгочасного піднесення науково-технічного та економічного розвитку суспільства, який триває від 20 до 30 років. У даний період не виключені й циклічні економічні кризи, які розвиваються зазвичай на рівні тривалого загального піднесення ринкової кон’юнктури.

Низхідна (спадна) фаза довгого циклу - це період зміни базисних техніко-технологічних засад виробничої системи, який триває 20-25 років. Для нього характерні перебудовчі процеси економічної структури, що адекватні технологічному оновленню.

Таким чином, теорія довгих циклів робить акцент на поясненні того, чому в економіці бувають тривалі періоди високої економічної активності. Загальна тенденція економічного зростання може збігатися з контртенденцією у вигляді спадів у межах середніх циклів, у тому числі й на висхідному відрізку довгих хвиль. Відповідно, і тенденція до зниження на низхідному етапі довгих циклів не виключає піднесення в період середніх циклів.

Середьнострокові та короткострокові циклічні коливання характеризуються коротким періодом тривалості (від 2 до 10 років) і є взаємовпливними до довгострокових циклів.

Економічна наука посилено і не без успіху шукає шляхи і методи нейтралізації негативних наслідків впливу циклічності на соціально-економічний розвиток суспільства.

За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки.

Оцінюючи розвиток циклічної парадигми в світовій науці, необхідно зазначити, що в кінці ХІХ - на початку ХХ століття вчені багатьох країн приділяли увагу теорії економічних   циклів та криз, як однієї з фаз циклу.

Функціонування ринкової економіки, як будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.