Події 2008-2009 рр. змусили науковців і практиків ретельніше поставитися до проблем антициклічного регулювання. Очевидно, що формування і розвиток ринкової економіки потребує розробки нових систем і методів управління та організації їх ефективного функціонування. Вже для всіх зрозуміло, що ринкові умови та об'єктивне існування економічних циклів передбачають не послаблення, а навпаки, посилення впливу державного управління на стабільність і сталість економічного розвитку. Водночас вказаний вплив має узгоджуватися з цілями загальної економічної політики, викликати стійкі   макроекономічні   ефекти   та   забезпечувати функціонування економіки на засадах сталого розвитку.

Проблема активізації інвестиційно-інноваційної діяльності наразі трансформується і полягає не тільки у підвищенні ефективності використання інвестицій (необхідна умова), а й у суттєвому нарощуванні їхнього обсягу на виробництвах вищих технологічних укладів та в інших приорітетних секторах (розвиток інфраструктури, енергозбереження та нові джерела енергії, наука і наукове обслуговування та ін.). Ключовим принципом інвестиційної політики стає поєднання інвестицій з інноваціями (інвестиції ефективно реалізуються лише за умов впровадження науково-технічних досягнень, водночас інноваційний розвиток вимагає масштабної інвестиційної підтримки).

Однак вже зараз необхідне закріплення стабілізаційних механізмів та відновлення нормального функціонування фінансового ринку, без чого унеможливлюються процеси навіть простого відтворення. Оскільки саме інвестиції є основою перебудови та розвитку реального сектору економіки, держава повинна застосовувати весь комплекс економічних та адміністративних засобів для підвищення загального інвестиційно-інноваційної активності та подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестицій в окремих перспективних видах економічної діяльності.