Висновок

Працюючи над  темою було розглянуто ряд питань, зокрема:  поняття лізингу, його структура та види  та напрями його розвитку  в Україні.

Аналізуючи ці питання можемо зробити такі висновки:

- згідно із Законом України “Про лізинг” лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізенгоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

-  об’єктом (предметом) лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і яке не заборонене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи.

- суб’єктами лізингу можуть бути: лізингодавець, лізингоодержувач та продавець лізингового майна (постачальник).

-  лізинг класифікують за багатьма ознаками.

-  організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві (Законі України “Про лізинг” та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих актів договорах про лізинг (крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду та приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб’єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

-  договір лізингу – це угода про встановлення, зміну або припинення прав і обов’язків двох або декількох осіб. Він визначає найважливіші умови функціонування суб’єктів лізингових угод, додержання ними діючих в країні законів і прийнятих на себе зобов’язань.