-  оргтехніка, конторське обладнання;

- ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми  тощо;

б) нерухоме майно:

- будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-     побутового призначення;             

- споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

На даному етапі в Україні оренда нерухомості набула великих розмірів. Однак її конкретні форми не мають повної тотожності (за умовами угод, розподілу відповідальності між сторонами, обсягами здобутих ними прав та іншими параметрами) з лізингом нерухомості, який отримав поширення за кордоном.

Суб’єктами лізингу можуть бути:

а)   лізингодавець – власник майна, який надає його у використання на умовах лізингової угоди. В його особі можуть виступати:

-   установа банку, в складі якого передбачений цей вид діяльності;

-  фінансова лізингова компанія, що створюється спеціально для здійснення лізингових операцій, основою і фактично єдиною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування угоди;

- спеціалізована лізингова компанія, яка в додаток до фінансового забезпечення угоди бере на себе комплекс послуг нефінансового характеру (утримання і ремонт майна, заміна зношених частин, консультації по його використанню);

-  будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг непрофілююча, але і не заборонена статутом сфера діяльності і які мають фінансові джерела для проведення лізингових операцій.

б) лізингоодержувач – юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.