Функціонували як приковані, так напівлегальні ринки, що використовувалися в обхід обов’язкових планів. Вигідні угоди укладалися скрізь, але вони не могли опиратися на якісь довготривалі та стійкі нелегальні відносини та реалізовували в основному короткотермінові інтереси учасників. Був відсутній головний інститут, який є необхідним для будь-якої нормальної угоди – договірне (контрактне) право. В підприємницьких колах сформувалася впевненість, що все ефективне, вигідне, “ринкове” здійснюється всупереч діючим легальним нормам. Цей неформальний інститут приймався також владою, яка добре розуміла корисність скритих ринків для планової економіки, але не допускала їх легалізації як формального інституту.
         Подібний подвійний стандарт, який особливо характерний для пізнього соціалізму, міцно закріпився в суспільній свідомості та продовжував діяти й після створення нових інститутів на початку ринкових реформ. Практика подвійних стандартів підтримувалася групами інтересів, носії яких твердо засвоїли досвід протистояння легальній доктрині. Але якщо в плановій економіці такі неформальні інститути зберігали впорядкованість та стійкість системи, що не могли забезпечити лише механізми адміністративної влади, то в перехідній економіці, навпаки, вони сприяли консервації звичних алгоритмів дій та їх адаптації до принципово нових інститутів лише формально, без суттєвих змін. Характерно, що поведінка організацій та громадян лише тоді повністю узгоджуються з формальними правилами, коли допущені порушення реально та безповоротно викликають карні санкції влади. В іншому випадку підприємці схиляються спиратися на неформальні інститути, виконуючи вимоги формальних таким чином, щоб вони не суперечили існуючим інтересам.

Перехідна економіка постсоціалістичних країн з її слабкими та неузгодженими інститутами особливо потребує ефективної правової та регулюючої інфраструктури. Закони, правила та норми формують обмежувальні рамки, стабільне інституціональне середовище для розвитку ринкових відносин. Разом з тим інституціональне середовище – це також механізми і структури захисту правових норм, що гарантує їх безумовне виконання. Практичний досвід трансформація показав, що для створення та безперебійного функціонування необхідного для перехідної економіки інституціонального середовища недостатньо підготувати та прийняти стандартний набір законів та сформувати ефективно діючу судову систему.