- економіка (виробничі відносини) визначає право. Цей вплив може бути як прямим, безпосе­реднім (наприклад, право держави розпоряджати­ся тими засобами виробництва, власником яких вона є), так і опосередкованим (наприклад, визна­чення державою розміру податків, встановлення правил технічної та екологічної безпеки, визначен­ня мінімуму заробітної плати, терміну відпустки).

- економіка визначає право здебільшого не без­посередньо, а опосередковано, тобто через інші со­ціальні явища (соціальну, зокрема класову, струк­туру суспільства, політику, правосвідомість тощо).

- крім економіки, на право мають різний вплив також інші соціальні явища.

- право, у свою чергу, діє на економіку — має так званий зворотний вплив на неї.

3. Методологічні проблеми життєдіяльності ринкових моделей економіки

Сучасні вчені-економісти називають чотири загальних типи економічних систем: командно-адміністративну, ринкову, змішану та керовану державою економіку. Перша з названих є неринковою, а решта — це типи ринкової економіки.

У країнах, де індивідуальні економічні інтереси громадян домінують над інтересами системи, функціонує ринкова економіка. І навпаки, у країнах, де загальним інтересам надають пріоритетного значення, протиставляючи їх індивідуальним і не дбаючи про кожного зокрема, держава контролює підприємства і жорстко регулює або зовсім відсторонює від господарського життя особисту ініціативу людей. За таких умов навіть у сфері культури людина не може повністю реалізувати свої можливості.

Сучасна ринкова модель економіки є складною системою господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності і численні регулюючі інститути, що постійно змінюються. В силу об’єктивних і суб’єктивних причин, країни з ринковою економікою по-різному будували свою систему господарювання і сьогодні знаходяться в різних умовах в плані забезпечення свого ефективного розвитку. Результатом цього процесу стало виникнення різноманітних моделей ринку.