1. Проблема існування економічної свідомості і економічного мислення
Свідомість — це діяльне відображення навколишнього світу. А відображення є процесом і результатом встановлення відповідності щодо структур будь-яких систем, які взаємодіють і впливають на їхнє подальше існування.
Свідомість має подвійну природу. З одного боку, вона є результатом розвитку матерії від неструктурованих до структурованих, від елементарних до складних, від неорганічних до органічних, від неживих до живих форм. З другого боку, свідомість є результатом історичного процесу становлення й розвитку людини та суспільства, вона є діяльним, активним відображенням дійсності, суб’єктивним образом об’єктивного світу.
Основні характеристики свідомості: універсальність, об’єктивність, цілеспрямованість, творчість, опосередкованість мовою, соціалізованість, поліструктурність. Універсальність означає, що людина, в принципі, може відображувати будь-які властивості будь-яких предметів. Об’єктивність означає, що свідомість може відображати речі такими, якими вони є насправді.
Проблема існування економічної свідомості сьогодні стоїть не так гостро, як це було в часи панування в нашій країні діалектичного й історичного матеріалізму. Сутність суперечок тоді полягала в тому, що значна частина філософів та економістів при визначенні окремих форм суспільної свідомості спиралась на відоме марксистське положення про базис і надбудову, відповідно з котрим базисними є економічні відносини, а всі інші (моральні, політичні, естетичні, правові тощо) належать до надбудови. Саме останні як ідеї, погляди, теорії, традиції складають різні форми суспільної свідомості, тобто правову, політичну, моральну, естетичну, релігійну та інші форми свідомості.
Щодо економічних відносин, то вони, на думку багатьох економістів і філософів, належать до матеріального базису, а матеріальне не може бути ідеальним, тобто не належить до структури свідомості. Це дуже примітивна логіка: вона не враховує, навіть у межах діалектико-матеріалістичного вчення, що протилежність матерії та свідомості принципова лише в межах онтології, а в межах гносеології вона відносна.