.

Головним завданням техніко-технологічного детермінанту є використання та впровадження технології, критеріями яких є економічність та низка матеріалоємності, що призводить до підвищення конкурентоспроможності та зниження витратності власного виробництва.

Не слід забувати про менеджмент, тобто власне організацію діяльності підприємства, вибір його місії, виробничої програми та головних завдань, виходячи з умов ресурсообмеженості та кадрового питання персоналу підприємства, що визначається кадровою політикою і кваліфікацією робітників.

Щодо ресурсообмеженості, то це вже є сферою впливу екологічного фактора, що обумовлює вибір раціональної програми ресурсокористування, а також окреслення впливів технічних нововведень на навколишнє довкілля.

Питому вагу в інноваційній діяльності підприємства відіграє законодавчий чинник, що являє собою сукупність нормативних актів, що регламентують діяльність кожного підприємства [8,c.113].

Основні чинники розвитку інновації, а саме: високі технології, нова техніка, нова організація праці і виробництва, можливість забезпечити високі показники економічного росту, забезпечують стійкість мікро-, а отже і макросистеми, дають змогу вирішити важливі економічні, екологічні та соціальні проблеми.

Зазначені вище напрями реформування стосуються в першу чергу держави, проте варто підкреслити і роль самих підприємств, які повинні стимулювати та заохочувати інноваційну діяльність, підвищувати рівень інноваційної культури.

Отже, підприємство, що здійснює інноваційну діяльність, значно відрізняється від інших підприємств за якістю та меншою витратністю власної продукції, цим самим здійснюючи вплив на технологічні та ринкові умови і вищий рівень конкурентоспроможності. Саме тому необхідно чітко визначити фактори, які впливають на інноваційний розвиток підприємства. За умов нестабільної економічної ситуації в Україні і таким підприємствам необхідно приділяти увагу саме тим чинникам,